стр. 96
ПАВЛО ТЫЧИНА
Н. ПОДВОЙСКОМУ
I од царiв i од вельмож
Зоставсь якийсь огидний дрож,
Зостались невигойнi плями
I тiльки попiл над полями...
О вiчний бунту грiзний мiй!
Який твiй дивний круговiй!
Вриваешься ти в соннiй похiд,
Як заперечення епохи.
Зчеркнувши з памъяти всю муть,
Ти пiднiмаеш каламуть,
Несеш ту муть i схiдно й спадно
Аж поки брязнеш ii владно.
Ти вже не бунт, ми не раби:
Ти план страшноi боротьби.
Ти дiлиш свiт на два - руками!
I ми як прапор над вiками.
От нероскутого труда
Така земля ще в них руда.
Ростеш - хоча кругом окопи -
Пiд лютим поглядом Европи.
Рости ж, рости, як пишний сад,
На двi журби, на пъять досад!
Нехай старе смiшком ще трусить,
Однак: що мае жити - мусить!
(Удар за ударом. Удар второй Литературный альманах / Под редакцией А. Безыменского. М.; Л. Госиздат. 1930. )
